May 15th, 2015

Электронные ГУЛАГи

Запорожских бойцов АТО одели в черно-красные трусы



Снимки изделий в соцсетях опубликовала журналистка Елена Гранишевская.

- Запорожские девушки нашили трусов для ребят на передовой! Эти мне понравились больше всего)) - подписала кадры наша коллега.

В ближайшее время креативные трусы окажутся в зоне АТО.


promo kotleopold77 february 7, 2019 17:14 4
Buy for 20 tokens
Диалог с читателем: - Ваша Пушистость! У него отвалился хвост!!! - Кстати, какой негодяй снабдил вас этой книжкой? - У вас все негодяи. Ну, что ж, ну, Гмордер дал. Чтоб я развивался. - Зина!.. Там в приёмной… Она в приёмной? - В приёмной - зелёная, как купорос. - Да - зелёная…
Kotleopold

Девушки Узбекистана

Оригинал взят у grazy_gunner в Утречка всем!





Когда-то это был довольно неплохой авторский журнал с хорошим авторским фотоматериалом. Теперь же - сплошные сиськи в виде репостов сексуально озабоченного узбекского престарелого коллекционера и потомка подло заголодоморенных pop-2на Житомирщине клятыми Советами русских казаков...


P.S.: Впрочем, нет худа без добра - благодаря этому человеку у меня в журнале появилась новая метка:




Ктулху_Сталин

Украинцы принимали участие в оккупации Польши. С немецкой стороны

И снова в связи с темой пакта Молотова-Риббентропа и горючих слез украинских фальсификаторов истории про "оккупацию проклятыми Советми несчастноф Польши". Текст на украинском, но он стоит того, чтобы потратить время на любую языкокую панель, если кто не понимает!

Украинцы принимали участие в оккупации Польши. С немецкой стороны

Из воспоминаний участника похода на Польшу в составе вермахта Александера Ганса Пулюя
В той день серпня 1939 року, коли народився мій син, я, як лейтенант 9-го кавалерійського полку „Фюрстенвальде", був покликаний на перші військові вправи, за якими відразу були і другі, й треті. Всі три я проходив в Генеральній команді III в Берліні під командуванням генерала Брузатіса, майора Розентретера та капітана Лінгарда. Я був скерований до розвідки, куди старший лейтенант Е Зеллір, мій шеф уфільмовій студії „Клянґфільм" у Берліні, мене рекомендував завдяки моїм знанням мов. Перед закінченням третіх вправ, розпочався похід на Польщу.

9 вересня я прибув до Кракова й зголосився до полковника Візера. В моєму великому помешканні, що мусило належати єврейській сім'ї, яка втікла, я не лише знайшов нове службове приміщення, але також добре умебльовану кімнату з двома ліжками. Тут зустрів мого колишнього воєнного товариша з Першої світової війни. Він тоді як поручник у Пархачі біля Кристинополя (тепер, Червоноград) був командиром телефонної станції 8-ї Бриґади новоствореної Української Галицької Армії як старший лейтенант. Це був Ганс Кох зі Львова, німецький студент-теолог, євангелист та доброволець кол. австрійської армії, приятель українців. Цікаво, що він тоді врятував мені, 18-річному студенту-кадетові, як сотник життя тим, що відправив мене в єврейський шпиталь. Згодом д-р Ганс Кох був професором університету та керівником Інституту Східної Европи в Кеніґсбергу та Бресляв (Вроцлаві). Він спочатку розповів, що він декілька днів тому прибув сюди й коли нам було донесено, що поляки плянують проти-наступ, було замовлено харчі на евентуальний відмарш. Але з цього нічого не вийшло. В Кракові панував спокій і місто не зазнало пошкоджень. Наш номер польової почти називався: „Штаб військового командувача Краків І".

Мій товариш по кімнаті був лейтенант д-р Оберлендер з контрозвідки II. Його шефом був майор фон Айкерн, особливо приємний чоловік, який припадково поранив свою праву руку невеликою таємничою трубочкою, з англійським написом, яку найдено на одному польському військовому пості. Це був запальний пристрій, якого я і всі присутні перед тим з цікавістю оглядали. У Відні сказали б:„Добре, що нічого не сталося, люди стояли, але нічого не бачили".
Collapse )